Реконструктивна хірургія після поранень у військових: шлях від порятунку життя до відновлення обличчя й тіла

Після бойових поранень військові проходять довгий шлях — від надання екстреної допомоги до багатоетапного відновлення функцій і зовнішності. Реконструктивна хірургія відіграє ключову роль у цьому процесі, адже дозволяє не лише закрити дефекти тканин, а й повернути пацієнтам можливість повноцінно говорити, дихати, рухатися, працювати та соціально адаптуватися.

Які цілі ставить реконструктивна хірургія після бойових поранень обличчя й тіла?

Задачі пластичної реконструктивної хірургії залежать від локалізації та тяжкості поранення, загального стану пацієнта, функціональних порушень і етапу лікування — екстреного чи планового. Основні цілі реконструктивної хірургії після бойових поранень обличчя й тіла:

• відновлення життєво важливих функцій — дихання, мови, жування, зору, рухливості кінцівок тощо;
• закриття ран і дефектів м’яких тканин для запобігання інфекціям, зневодненню та подальшому пошкодженню тканин;
• усунення контрактур, рубців і деформацій, які обмежують рух або викликають біль;
• відновлення анатомічних контурів обличчя й тіла для покращення зовнішності та впізнаваності;
• поліпшення якості життя пацієнта — фізичної, емоційної, соціальної;
• підготовка до реінтеграції в суспільство та повернення до повноцінної діяльності;
• зниження ризику повторних ускладнень, які можуть виникати внаслідок неправильно зрощених тканин чи недолікованих ран.

Як виглядає шлях військового від моменту поранення до планової реконструктивної операції?

Шлях військовослужбовця від моменту поранення до пластики і реконструкції обличчя та шиї, тіла — це поетапний процес, який починається з надання екстреної допомоги та стабілізації стану. У подальшому пацієнт проходить первинне хірургічне лікування, період відновлення та реабілітації, а також оцінку залишкових дефектів і функціональних порушень. Лише після цього розглядається доцільність та оптимальний час реконструктивно-пластичної операції, яка має не тільки медичну, а й соціальну мету — повернення до повноцінного життя.

Які етапи проходить пацієнт у військовому госпіталі до направлення в спеціалізований центр?

1. Надання невідкладної допомоги — стабілізація життєво важливих функцій, зупинка кровотечі, тимчасова обробка рани та евакуація з зони бойових дій до медичного пункту або шпиталю.
2. Первинне хірургічне втручання — очищення ран, видалення нежиттєздатних тканин, профілактика інфекцій, тимчасове закриття рани або формування умов для подальшого загоєння.
3. Стаціонарне лікування в госпіталі — моніторинг загоєння, боротьба з можливими ускладненнями (інфекцією, некрозом, серомою, набряком), стабілізація загального стану.
4. Початкова реабілітація — залучення фізичних терапевтів для відновлення рухливості, роботи з болем, зменшення контрактур у ранньому періоді.
5. Мультидисциплінарна оцінка — залучення фахівців (хірургів, отоларингологів, офтальмологів, стоматологів, ортопедів) для визначення залишкових дефектів і функціональних порушень.
6. Консиліумне рішення — колегіальна оцінка клінічної ситуації та визначення показань до реконструктивно-відновної хірургії обличчя та тіла, з урахуванням стабільності стану пацієнта.
7. Направлення в спеціалізований центр реконструктивної хірургії — оформлення відповідних документів, узгодження логістики та подальше планування реконструктивного етапу лікування.

Які обстеження потрібні перед плануванням реконструктивної операції?

Обсяг обстежень перед реконструктивною пластикою обличчя та тіла в клініці, зокрема використання лоскутів, блефаропластикою (операцією на повіках) залежить від характеру травми, локалізації ураження, загального стану пацієнта та наявності супутніх захворювань. Мета — оцінити готовність організму до втручання, визначити анатомічні особливості ділянки та виявити потенційні ризики. Можливі обстеження перед реконструктивною операцією:

• загальний та біохімічний аналіз крові;
• тест на згортання крові (коагулограма);
• загальний аналіз сечі;
• аналізи на ВІЛ, гепатити B і C, сифіліс;
• УЗД м’яких тканин;
• КТ або МРТ ураженої ділянки;
• рентген у випадку кісткових ушкоджень;
• флюорографія для виключення активних запальних процесів в легенях (наприклад, пневмонії або туберкульозу);
• доплерографія судин (для оцінки кровопостачання);
• електрокардіограма (ЕКГ) перед анестезією;
• консультація терапевта або кардіолога за потреби.

Які види бойових поранень найчастіше потребують реконструктивної хірургії обличчя й тіла?

Бойові травми можуть мати різну природу та ступінь ураження, що визначає підхід до реконструктивного лікування. Нижче подано основні види поранень, типові наслідки та завдання, які ставить перед собою пластичний хірург у процесі відновлення.

Які ушкодження обличчя й шиї призводять до виражених деформацій і порушення функції?

До виражених деформацій і порушень функції призводять поранення, що зачіпають кісткові структури лицевого скелета, великі ділянки м’яких тканин, а також органи, відповідальні за дихання, мовлення, жування та міміку. Це можуть бути ушкодження нижньої та верхньої щелепи, виличної кістки, носа, очниці, язика, губ, носоглотки, гортані та трахеї. Такі травми ускладнюють життєві функції, вимагаючи багатокомпонентного хірургічного підходу, у тому числі відновлення обличчя після травми, реконструктивну ринопластику (відновлення хрящів носа), блефаропластику.

Чому післяопікові та післятравматичні рубці часто утворюють контрактури й заважають руху?

Післяопікові та післятравматичні рубці часто призводять до контрактур, оскільки ущільнена рубцева тканина має схильність до скорочення, втрати еластичності та стягування навколишніх структур. Це особливо виражено на шиї, суглобах, на обличчі, де навіть незначні стягнення можуть впливати на міміку, мовлення, жування та змикання повік. 

Контрактури не лише порушують функцію, а й змінюють зовнішність, створюючи психологічний і соціальний дискомфорт. Відновлення шкіри обличчя та тіла після опіку спрямоване на вивільнення стягнутих тканин, корекцію рубців і заміну їх більш еластичними лоскутами або трансплантатами.

Які поранення тулуба й кінцівок найчастіше потребують складних реконструкцій?

Складних реконструкцій частіше потребують поранення, пов’язані з великими втратами м’яких тканин, відкритими переломами, ушкодженням судинно-нервових пучків або ампутаційними травмами. Це можуть бути вибухові, осколкові, кульові ураження, які призводять до складних дефектів шкіри, м’язів, кісток та сухожиль, а іноді — до повної втрати сегмента кінцівки. Можливості пластичної хірургії дозволяють відновлювати цілісність покривів, заміщати втрачені тканини, відновлювати опорну й рухову функцію кінцівок та створювати умови для подальшої реабілітації й протезування.

Які методи реконструктивної хірургії застосовують хірурги після поранень обличчя й тіла?

Реконструктивна хірургія після бойових поранень обличчя й тіла передбачає широкий спектр методів — від локальних пластик та ліпофілінгу (пересадки жиру) до складних мікрохірургічних втручань. Вибір конкретного виду та техніки пластичної операції обличчя та тіла залежить від глибини й обсягу ураження, функціональних порушень та потреб у відновленні форми й рухливості.

Коли достатньо локальних лоскутів і Z-пластики для корекції рубців і невеликих дефектів?

Локальні лоскути й Z-пластика — це методи переміщення прилеглих тканин для закриття дефекту або розвантаження рубця, які зберігають кровопостачання й не потребують донорських зон. Їх застосовують при незначних пошкодженнях шкіри, коли зберігається достатній обсяг м’яких тканин довкола. Випадки, коли застосовується реконструкція обличчя та тіла місцевими лоскутами:

• рубець не перевищує за розміром 2–5 см і розташований у зоні з достатньою кількістю шкіри;
• є потреба змінити напрямок рубця для поліпшення рухливості (наприклад, у ділянці очей, рота, шиї);
• необхідно усунути стягнення тканин або поверхневі деформації без глибоких ушкоджень;
• форма дефекту дозволяє перемістити тканину з мінімальним натягом;
• не потрібна заміна об’ємних структур або судинно-нервових утворень.

У яких випадках застосовують шкірні трансплантати після висічення рубця чи контрактури?

Шкірні трансплантати застосовують тоді, коли після висічення рубця або контрактури утворюється дефект, який неможливо закрити локальними тканинами без надмірного натягу або ризику ускладнень. Це особливо актуально в зонах з обмеженою рухомістю шкіри або при значній площі ураження. Трансплантати дозволяють швидко закрити ранову поверхню, зменшити ризик повторного рубцювання та створити умови для подальшого естетичного або функціонального відновлення.

Коли потрібні мікрохірургічні лоскутні реконструкції при бойових пораненнях?

Мікрохірургічні лоскутні реконструкції застосовують при складних бойових пораненнях обличчя та тіла, коли ушкоджено не лише шкіру, а й глибші структури — м’язи, сухожилля, кістки або судини. У таких випадках потрібно перенести повноцінний комплекс тканин з іншої частини тіла разом із судинами, які з’єднують під мікроскопом. Ці методи дозволяють відновити великі або глибокі дефекти, забезпечити живлення трансплантованих тканин і досягти кращих функціональних та естетичних результатів.

Навіщо іноді поєднувати кілька методів в одній або кількох операціях?

Поєднання кількох методів реконструктивної хірургії обличчя та тіла необхідне при складних, комбінованих ураженнях, коли один підхід не забезпечує повного відновлення. Наприклад, для досягнення стабільного закриття рани, збереження функції та максимально природного зовнішнього вигляду може знадобитися спочатку пересадка тканин, потім — корекція рубців або контурна пластична лицьова хірургія. Такий підхід дозволяє адаптувати лікування до потреб пацієнта й поступово досягати оптимального результату.

Коли без операції не обійтися і як проходить хірургічне лікування контрактур?

Якщо контрактура призводить до стійкого обмеження руху, болю або деформації, консервативного лікування недостатньо — потрібне хірургічне втручання. Операція для лікування контрактур необхідна, коли:

• рубцева тканина стягує суглоб або шкіру, обмежуючи рух;
• порушена міміка, мовлення, жування або змикання повік;
• є болісне натягнення тканин або функціональний дефект;
• деформація заважає носити протез, форму чи одяг;
• консервативне лікування не дало ефекту.

Під час пластики обличчя та тіла після аварії чи поранення хірург висікає або розсікає рубцеву тканину, вивільняючи стягнуті ділянки, після чого дефект закривають локальними лоскутами, шкірними трансплантатами або поєднаними методами. Операція зазвичай проводиться під загальною анестезією, потребує короткої госпіталізації, а подальше лікування включає догляд за раною, контроль рубцювання й активну реабілітацію для відновлення м’язів обличчя та тіла.

Що очікує пацієнта після операції на рубцях: шини, вправи, повторні втручання?

Після операції на рубцях важливо не лише правильно провести хірургічне втручання, а й забезпечити повноцінне післяопераційне ведення. Нижче наведено основні елементи догляду та реабілітації, які допомагають досягти стабільного функціонального й естетичного результату.

Яку роль відіграють фізіотерапія, компресія й сучасні перев’язки в реабілітації після поранень?

Успішна реабілітація після естетичної пластики обличчя та тіла вимагає застосування додаткових методів, які підтримують загоєння й запобігають ускладненням. Способи, які прискорюють реабілітацію після поранень:

• фізіотерапія: покращує кровообіг, зменшує набряк і біль, підтримує рухливість тканин і суглобів, запобігає формуванню контрактур;
• компресійна терапія: сприяє рівномірному рубцюванню, зменшує ризик утворення гіпертрофічних і келоїдних рубців, формує більш еластичну шкіру;
• гідрогелеві пов’язки: зберігають вологе середовище, сприяють очищенню рани від некротичних тканин, зменшують біль, вони підходять для ран із помірною ексудацією;
• гідроколоїдні пов’язки: утворюють гелевий бар’єр при контакті з рідиною, стимулюють регенерацію, добре фіксуються на складних ділянках (наприклад, на обличчі або шиї);
• пінні пов’язки: мають високу поглинальну здатність, підходять для мокнучих ран, забезпечують термоізоляцію та захист від зовнішнього середовища;
• антисептичні пов’язки (з сріблом, йодом тощо): зменшують бактеріальне навантаження, використовуються при ризику інфекції або в складних випадках;
• силіконові пов’язки: м’які, не травмують шкіру під час зняття, особливо корисні для чутливої шкіри або післяопераційних швів;
• алгінатні пов’язки: виготовлені з морських водоростей, активно поглинають ексудат, утворюють гель, який прискорює загоєння, вони підходять для глибоких або нерівних ран.

Чому важлива співпраця хірурга, психолога й реабілітолога при веденні військового пацієнта?

Ведення військового пацієнта після тяжких поранень вимагає не лише хірургічного втручання, а й комплексного підходу, який поєднує медичну, психологічну та фізичну реабілітацію. Співпраця хірурга, психолога й реабілітолога дає змогу врахувати як фізичні потреби (відновлення функції, зовнішності, рухливості), так і психологічні аспекти — прийняття змін, подолання травматичного досвіду, повернення до активного життя.

Коли варто звернутися до спеціалізованого центру реконструктивної хірургії й як підготуватися до консультації?

Звертатися до спеціалізованого центру реконструктивної хірургії варто у випадках складних або застарілих поранень, наявності контрактур, рубців, функціональних обмежень або незадовільного результату попереднього лікування. Консультація в ЄРЦ дозволяє отримати мультидисциплінарну оцінку, індивідуальний план втручання та доступ до сучасних методик.

Які запитання варто поставити хірургу, щоб зрозуміти план реконструкції й реальні очікування?

1. Які саме методи реконструкції (наприклад, фронтопластика, корекція рубців, ринопластика) плануються у моєму випадку і чому?
2. Скільки етапів може включати лікування?
3. Який прогноз щодо функціонального відновлення (рухи, міміка, дихання, мова тощо)?
4. Які є ризики або можливі ускладнення шкірної хірургії?
5. Чи потрібні будуть додаткові операції в майбутньому?
6. Чи є альтернативні підходи або варіанти відновної хірургії щелепно-лицевої ділянки?
7. Який очікуваний зовнішній вигляд після завершення лікування?
8. Скільки триватиме реабілітація після кожного етапу?
9. Чи буде порушено чутливість або інші відчуття в зоні реконструкції?
10. Чи вплине реконструкція на мою здатність повернутись до служби або активного життя?

Цю статтю прочитали 42

Автор

БОРИСЕНКО АНАСТАСІЯ СЕРГІЇВНА

онкохірургія

Рейтинг статті 0 з 5 на основі 0 оцінок