Рак простати — злоякісна пухлина, яка розвивається з клітин передміхурової залози. На ранніх стадіях захворювання часто перебігає без симптомів. Для діагностики використовують ПСА, МРТ і біопсію за показаннями, а лікування підбирають з урахуванням стадії та ризику прогресування.
Симптоми раку простати
На ранніх стадіях рак простати часто не спричиняє симптомів. Клінічні прояви можуть з’являтися в міру росту пухлини в межах передміхурової залози, поширення на сусідні тканини або утворення віддалених метастазів.
Місцеві симптоми раку простати
При місцевому рості пухлини можуть виникати зміни сечовипускання та інші симптоми з боку сечостатевої системи. Однак порушення сечовипускання не є специфічними ознаками раку простати та можуть спостерігатися при доброякісній гіперплазії простати й інших захворюваннях.
Можливі місцеві симптоми раку простати:
- утруднений початок сечовипускання;
- слабкий або переривчастий струмінь сечі;
- часте або невідкладне сечовипускання;
- відчуття неповного випорожнення сечового міхура;
- затримка сечі;
- кров у сечі;
- кров у спермі;
- еректильна дисфункція;
- біль у ділянці таза при місцевому поширенні пухлини.
Наявність одного або кількох таких симптомів не означає, що у пацієнта рак простати. Для визначення їх причини необхідне обстеження, оскільки схожі прояви трапляються при доброякісних і запальних захворюваннях передміхурової залози.
Симптоми поширеного раку простати
При поширеному раку простати симптоми можуть бути пов’язані з ураженням кісток, лімфатичних вузлів та інших органів. Характер проявів залежить від локалізації та поширеності метастазів.
Можливі симптоми поширеного раку простати:
- постійний біль у спині, попереку, тазі або стегнах;
- зниження маси тіла без навмисного схуднення;
- виражена втомлюваність;
- задишка, запаморочення, прискорене серцебиття або блідість при розвитку анемії;
- слабкість або оніміння в ногах при здавленні спинного мозку метастазами;
- порушення контролю сечовипускання або дефекації при здавленні спинного мозку.
Біль у кістках і неврологічні порушення можуть виникати при метастатичному ураженні хребта або інших кісток. Раптова слабкість або оніміння ніг і втрата контролю над сечовипусканням або дефекацією потребують невідкладної медичної оцінки.
Коли при симптомах раку простати потрібно звернутися до лікаря?
Звернутися до лікаря необхідно при появі нових або змінених порушень сечовипускання, крові в сечі або спермі, постійного болю в ділянці спини, таза або стегон та інших симптомів, які можуть бути пов’язані із захворюванням простати. Ці прояви мають різні можливі причини й самі по собі не підтверджують наявність раку.
Симптоми, при яких необхідно звернутися до лікаря:
- утруднення початку сечовипускання, ослаблення струменя або інші нові порушення сечовипускання;
- кров у сечі або спермі;
- постійний біль у спині, тазі або стегнах;
- незрозуміле зниження маси тіла;
- еректильна дисфункція, що з’явилася або зберігається;
- слабкість або оніміння в ногах;
- втрата контролю над сечовипусканням або дефекацією.
Рак простати неможливо визначити лише за симптомами, а відсутність скарг не виключає захворювання на ранній стадії. За наявності симптомів лікар оцінює їх можливі причини та за потреби призначає подальше обстеження.
Види раку простати
Види раку простати:
- аденокарцинома простати. Діагностується у 99% випадків, розвивається з клітин залози, які виробляють секрет передміхурової залози;
- нейроендокринна пухлина передміхурової залози. Складає від 0,5% до 1% випадків раку передміхурової залози, розвивається з нейроендокринних клітин;
- дрібноклітинний рак. Діагностується менш ніж у 1% людей із раком простати, має агресивний перебіг. Проявляється інфравезикальною обструкцією (закупоркою сечових шляхів), болем у животі та кістках, гідронефрозом (призводить до порушення відтоку сечі);
- саркома простати. Розвивається з мезенхімальних стовбурових клітин у передміхуровій залозі та навколо неї.
Онкоурологи також виділяють перехідно-клітинні карциноми простати, які починаються в уретрі чи протоках простати. Карциноми мають агресивний перебіг, швидко вражають інші частини передміхурової залози, сечовий міхур та насіннєві бульбашки. Перехідно-клітинна карцинома може потрапити в прилеглі лімфатичні вузли й поширитися по всьому тілу в кістки та органи, такі як легені та печінка.
Захворюваність на рак простати становить 19,3 випадки на 100 тис. населення, смертність – 8,1 випадок на 100 тис. населення. Ризик захворіти на рак передміхурової залози у віці до 30 років становить 5%, зі збільшенням у 1,7 рази на кожні 10 років, до 59% у віці понад 79 років. Лікуванням раку простати займається онкоуролог.
Причини раку простати
Рак простати розвивається у разі виникнення та накопичення «помилок» у здорових клітинах, через які вони перероджуються у злоякісні. Змінені клітини не відмирають, а продовжують збільшуватися у розмірах та ділитися, призводячи до онкології передміхурової залози. Причини раку простати:
- вікові зміни (ризик злоякісного новоутворення у простаті зростає після 50 років);
- артеріальна гіпертензія;
- ожиріння або обхват талії понад 102 см;
- низька чи висока концентрація вітаміну D;
- генні мутації, спричинені синдромом Лінча;
- куріння;
- зловживання чи повне утримання від алкоголю;
- гонорея.
Злоякісна пухлина простати часто розвивається у людей із генетичною схильністю. Спадково обумовлений рак передміхурової залози нерідко зустрічається у чоловіків, молодших за 55 років, і має агресивніший перебіг.
За наявності раку простати в одного родича І ступеня спорідненості ризик онкології зростає щонайменше вдвічі, у двох родичів – у 5-11 разів. При виявленні схильності до раку простати контрольні огляди чоловікам необхідно проводити вже після 40 років.
Стадії раку простати
Стадія раку визначається залежно від розміру та локалізації утворення в передміхуровій залозі, наявності метастазів:
- І та ІІ стадія – локалізований рак простати, коли пухлина обмежена капсулою простати та не поширюється за її межі;
- III стадія – місцево поширений рак простати, коли пухлина проростає в жирову клітковину навколо простати або в насіннєві бульбашки;
- IV стадія – метастатичний рак простати, коли є пухлинні відсіви у регіонарні лімфатичні вузли або інші органи.
Захворювання діагностується переважно на І-ІІ стадіях – 42,6%, на ІІІ стадії – 22,4%, на ІV стадії – 22,3%. Прогноз раку простати визначається його стадією після огляду онкоурологом.
Який рівень ПСА при раку простати?
Рівень ПСА при раку простати зазвичай перевищує 4 нг/мл. Однак дослідження показують, що дехто з рівнем ПСА нижче 4,0 нг/мл має рак передміхурової залози, а багато людей з більш високим рівнем ПСА (від 4 до 10 нг/мл) не мають онкології простати. ПСА також може бути підвищений при доброякісній гіперплазії передміхурової залози та простатиті. Після отримання результату аналізу на рак простати необхідна консультація уролога.
Куди метастазує рак простати?
Рак простати метастазує в сечовий міхур та насіннєві бульбашки, заочеревинні, тазові та клубові лімфатичні вузли. Метастази можуть утворитися в легенях, печінці, кістковому та головному мозку. При поширенні раку простати на кістки збільшується ризик болю та переломів кісток.
Як діагностують рак простати?
Діагностика раку простати починається з оцінки ризику захворювання і не ґрунтується на одному аналізі. Зазвичай лікар враховує рівень ПСА, результати огляду та інші фактори, після чого за потреби призначає МРТ простати та біопсію.
Основні етапи діагностики раку простати:
- аналіз крові на простатичний специфічний антиген (ПСА) — використовується для первинної оцінки ризику. Підвищений ПСА не підтверджує рак, оскільки його рівень може змінюватися і при доброякісних захворюваннях простати;
- оцінка ризику — враховує рівень і динаміку ПСА, щільність ПСА, вік, сімейний анамнез, результати пальцевого ректального дослідження та за потреби дані додаткових тестів або калькуляторів ризику;
- пальцеве ректальне дослідження — дозволяє виявити ущільнення, зміну форми або інші підозрілі зміни простати. Метод допомагає оцінити ризик, але не дозволяє самостійно підтвердити або виключити рак;
- МРТ простати — проводиться при підозрі на клінічно значущий рак і допомагає виявити підозрілі ділянки, оцінити їх розташування та визначити необхідність і ділянку прицільної біопсії;
- біопсія простати — проводиться за показаннями для отримання зразків тканини. Гістологічне дослідження матеріалу дозволяє підтвердити наявність раку та визначити характеристики пухлини.
Рішення про біопсію приймають не лише за рівнем ПСА. Лікар зіставляє результати МРТ із щільністю ПСА, даними огляду та іншими факторами ризику, щоб оцінити ймовірність клінічно значущого раку.
При негативному результаті МРТ і низькій клінічній імовірності раку біопсія може не знадобитися одразу. У такій ситуації лікар може рекомендувати спостереження та контроль ПСА, а подальшу тактику визначає за сукупністю результатів обстеження.
Коли потрібна біопсія простати?
Біопсія простати потрібна, коли результати ПСА, МРТ та оцінки індивідуального ризику вказують на ймовірність клінічно значущого раку. Дослідження дозволяє отримати тканину передміхурової залози для гістологічного підтвердження або виключення злоякісної пухлини.
Показання до біопсії простати можуть включати:
- підозрілу ділянку за результатами МРТ простати;
- підвищений ризик клінічно значущого раку з урахуванням рівня та щільності ПСА;
- підозрілі зміни при пальцевому ректальному дослідженні в поєднанні з іншими даними обстеження;
- збереження підозри на рак після попередньої негативної біопсії.
Наявність підвищеного ПСА сама по собі не означає, що біопсія потрібна кожному пацієнту. Перед процедурою лікар оцінює ймовірність клінічно значущого захворювання та враховує результати МРТ й інші фактори ризику.
Як проводять біопсію простати?
Біопсію простати проводять під візуальним контролем через промежину або через пряму кишку. Сучасні рекомендації віддають перевагу трансперинеальному доступу, оскільки він пов’язаний із меншим ризиком інфекційних ускладнень.
Основні способи проведення біопсії простати:
- трансперинеальна біопсія — голку вводять у передміхурову залозу через шкіру промежини під візуальним контролем;
- трансректальна біопсія — голку проводять через стінку прямої кишки. Цей спосіб також застосовується, але має вищий ризик інфекційних ускладнень;
- прицільна біопсія — зразки тканини отримують із підозрілих ділянок, виявлених на МРТ. Наведення може виконуватися за допомогою поєднання зображень МРТ та УЗД або іншими методами;
- систематична або перилезійна біопсія — додаткові зразки беруть із визначених ділянок простати залежно від результатів МРТ і клінічної ситуації.
Спосіб та обсяг біопсії обирають з урахуванням результатів МРТ, попередніх досліджень та індивідуального ризику. Тому трансректальна біопсія не є єдиним або універсальним методом діагностики раку простати.
Як визначають стадію раку простати?
Стадію раку простати визначають після підтвердження діагнозу, щоб оцінити поширення пухлини в межах передміхурової залози та за її межами. Для цього враховують дані біопсії, рівень ПСА, результати МРТ і додаткові дослідження залежно від ризику поширення захворювання.
Методи стадіювання раку простати:
- МРТ простати — допомагає оцінити місцеве поширення пухлини, зокрема можливий вихід за межі капсули передміхурової залози та ураження сім’яних пухирців;
- PSMA PET/CT — дозволяє виявляти ураження лімфатичних вузлів і віддалені метастази та застосовується насамперед при несприятливому проміжному, високому ризику й місцево-поширеному раку простати;
- КТ органів черевної порожнини й таза — може використовуватися для оцінки лімфатичних вузлів та інших ознак поширення пухлини, якщо PSMA PET/CT недоступна або потрібна додаткова візуалізація;
- остеосцинтиграфія — може застосовуватися для пошуку метастазів у кістках, зокрема коли PSMA PET/CT недоступна;
- інші методи візуалізації — призначаються за наявності симптомів або клінічних даних, які потребують додаткової оцінки певних органів чи ділянок тіла.
Результати візуалізації доповнюють дані ПСА та гістологічного дослідження тканини, отриманої під час біопсії. На їх підставі лікар визначає клінічну стадію та групу ризику, необхідні для вибору подальшої тактики лікування.
Кому потрібні додаткові дослідження для стадіювання?
Не всім пацієнтам із підтвердженим раком простати потрібен однаковий обсяг візуалізаційних досліджень. Необхідність пошуку уражених лімфатичних вузлів і віддалених метастазів визначається ризиком поширення захворювання.
Обсяг стадіювання раку простати залежить від:
- рівня ПСА;
- результатів біопсії та групи градації ISUP;
- місцевого поширення пухлини;
- результатів МРТ;
- групи ризику раку простати;
- наявності симптомів, які можуть вказувати на метастатичне захворювання.
При раку низького ризику та сприятливого проміжного ризику додаткові дослідження для пошуку метастазів зазвичай не проводять. При несприятливому проміжному ризику, високому ризику або місцево-поширеному захворюванні потрібне більш повне стадіювання.
Чи виліковний рак простати?
Рак простати виліковний у разі його діагностування на першій-другій стадії. Рак передміхурової залози підлягає скринінгу, що дозволяє діагностувати його на ранніх стадіях шляхом виконання планового обстеження. Діагностика раку простати включає:
- пальцеве ректальне дослідження простати;
- визначення рівня ПСА (здійснюється забір крові з вени);
- МРТ простати. При раку простати МРТ показує наявність, кількість, розмір та локалізацію новоутворень.
При підозрі рак простати також проводиться біопсія простати. Під час біопсії онкоуролог-хірург під контролем ультразвуку вводить голку через стінку прямої кишки в передміхурову залозу та здійснює забір уражених тканин для дослідження. КТ рекомендована для виключення метастазів у легені, лімфовузли та виявлення змін в інших внутрішніх органах. Для діагностики метастазів РПЗ у кістці застосовується остеосцинтиграфія з 99mTc.
Гормонотерапія при раку простати
Гормонотерапія при раку простати спрямована на зупинку вироблення організмом чоловічого гормону тестостерону, від якого залежить ріст та поділ ракових клітин. Варіанти гормональної терапії при раку передміхурової залози:
- агоністи та антагоністи рилізинг-гормону лютеїнізуючого гормону (ЛГРГ) або гонадотропін-рилізинг-гормону (ГнРГ). Перешкоджають отриманню клітинами організму сигналів для вироблення тестостерону, через що яєчка перестають виробляти гормони;
- антиандрогени (зазвичай призначаються разом із агоністами ЛГРГ). Препарати блокують доступ тестостерону до ракових клітин.
Гормональні ін’єкції при раку простати використовують для зменшення пухлини й уповільнення її росту. Також гормональні ін’єкції від раку простати можуть використовуватися перед променевою терапією онкології, яка не поширилася за межі передміхурової залози.
Променева терапія при раку простати
Променева терапія при раку простати передбачає використання радіації для знищення ракових клітин. Види променевої терапії при раку передміхурової залози:
- зовнішня променева терапія. Під час лікування на рак простати впливають енергетичні промені. Використовується для лікування раку простати, обмеженого передміхуровою залозою, після операції – для знищення ракових клітин, що залишилися, а також для уповільнення росту пухлини й полегшення симптомів при раку простати 4 ступеня з метастазами в кістки і внутрішні органи;
- внутрішня променева терапія (брахітерапія). Передбачає розміщення радіоактивних джерел із низькою дозою радіації у тканинах простати. Застосовується для лікування раку без метастазів.
У деяких випадках онкоуролог пропонує комбіноване лікування, що включає обидва види променевої терапії. Тривалість лікування раку простати залежить від типу, розміру та локалізації пухлини, наявності метастазів.
За необхідності лікар також призначає хіміотерапію, яка використовується для знищення клітин, що швидко ростуть. Хіміотерапія може вводитися внутрішньовенно або перорально.
Для лікування метастазуючого або рецидивуючого раку передміхурової залози онкоуролог також призначає таргетну терапію, спрямовану на конкретні аномалії, присутні в ракових клітинах. Блокуючи аномалії, таргетне лікування може привести до загибелі ракових клітин.
Операція при раку простати
Хірургія раку передміхурової залози включає видалення передміхурової залози (радикальна простатектомія), навколишніх тканин та кількох лімфатичних вузлів. Зазвичай пацієнтам проводять лапароскопічну простатектомію, перевагами якої є відсутність післяопераційного болю, ризику утворення гриж, косметичних дефектів, а також короткий термін госпіталізації.
Операція з видалення простати виконується під наркозом. Під час операції онкоуролог-хірург робить чотири-п'ять проколів на передній стінці черевної порожнини та вводить інструменти, за допомогою яких видаляє передміхурову залозу під контролем відеокамери.
Можливі ускладнення після видалення раку простати – кровотеча, травма прямої кишки, пошкодження сечоводу, звуження уретри або шийки сечового міхура, інфекції сечовивідних шляхів, нетримання сечі та утворення лімфоцеле (кіст, що містять лімфу). Лапароскопічна простатектомія дозволяє зберегти нервово-судинні пучки та вберегти пацієнта від нетримання сечі та втрати еректильної функції.
Післяопераційний період видалення раку простати
Післяопераційний період видалення раку простати зазвичай варіюється від шести тижнів до кількох місяців (залежить від розміру пухлини та стадії онкології). Після лікування раку простати уролог встановлює періодичність оглядів і досліджень (аналізу ПСА, КТ, МРТ) для контролю стану пацієнта.
Профілактика раку простати
Часта еякуляція (понад 21 раз на місяць порівняно з 4-7 разами) знижує ризик раку передміхурової залози на 20%. Профілактика раку простати включає:
- включення до раціону фруктів, овочів та цільнозернових продуктів;
- фізичні вправи щонайменше тричі на тиждень;
- підтримка здорової ваги.
Також запобігти раку простати допоможуть щорічні обстеження в уролога. Лікування початкової стадії раку простати проходить простіше й має високу ефективність, тому своєчасне виявлення онкології дозволить уникнути прогресування хвороби та утворення метастазів.
