Меланома — це злоякісна пухлина шкіри, яка розвивається з меланоцитів (пігментних клітин, що виробляють меланін). Новоутворення вважається агресивним через здатність швидко проростати вглиб тканин і поширювати метастази у віддалені органи навіть за невеликих розмірів первинного вогнища.
Доброякісний невус зазвичай має симетричну форму, рівні краї та однорідний колір. Відрізнити меланому від родимки можна за асиметричною формою, нерівними краями і нерівномірним забарвленням. Розпізнати меланому можна також за наявністю виразок, кровоточивістю та схильністю до швидкого росту.
Меланома виникає внаслідок генетичних мутацій у меланоцитах. Мутовані клітини починають безконтрольно ділитися і формують злоякісну пухлину.
Меланома найчастіше вражає людей зі світлою шкірою, блакитними очима та рудим або світлим волоссям через дефіцит еумеланіну — пігменту, який активно поглинає ультрафіолет і розсіює його у вигляді тепла. Натомість у них переважає феомеланін, який під впливом ультрафіолетових променів може розпадатися, виділяючи вільні радикали, що додатково пошкоджують клітини. Наявність раку шкіри в найближчих родичів також підвищує ймовірність меланоми.
Фактори ризику меланоми можуть включати:
Ознаки меланоми можуть включати:
Стадії меланоми включають:
Види меланоми за клініко-морфологічною формою
Вид
Характеристика
Поверхнево-поширювана меланома
Спочатку росте горизонтально по верхньому шару шкіри, виглядає як плоска пляма з нерівними краями та різними відтінками.
Вузлова (нодулярна) меланома
Росте вглиб шкіри, утворюючи піднятий вузол темного або синюшного кольору. Часто кровоточить.
Лентиго-меланома
Розвивається на фоні вікового лентиго (сонячних плям) у літніх людей, переважно на обличчі та шиї.
Акральна лентигіозна меланома
З'являється на долонях, підошвах або під нігтями.
Класифікація меланоми шкіри за походженням
Первинна меланома
Вихідне вогнище пухлини, яке вперше виникло на шкірі або слизових оболонках в результаті переродження меланоцитів.
Вторинна
Метастази, які поширилися на інші частини шкіри, лімфовузли або внутрішні органи.
Види меланоми за клітинною будовою
Епітеліоїдноклітинна меланома
Складається переважно з великих круглих епітеліоїдних клітин, що за зовнішнім виглядом нагадують клітини епітелію.
Веретеноклітинна
Сформована вузькими витягнутими клітинами, схожими на веретено.
Дрібноклітинна
Утворена дрібними однотипними клітинами, що нагадують лімфоцити.
Змішана
Містить і епітеліоїдні, і веретеноподібні клітини.
Класифікація меланоми за кількістю пухлинних вогнищ
Множинна меланома
Включає кілька первинних меланом, які виникають незалежно одна від одної на різних ділянках шкіри.
Одиночна (солітарна)
Складається з одного первинного пухлинного утворення.
Види меланоми за локалізацією
Увеальна (судинна) меланома
Меланома, що розвивається в судинній оболонці ока.
Меланома слизових оболонок
Вражає слизові оболонки рота, носа, статевих органів або прямої кишки.
Шкірна
Формується в меланоцитах шкіри.
Піднігтьова
Меланома, яка розвивається в матриксі нігтя (місці, де він починає рости) і зазвичай проявляється як темна вертикальна смуга на нігтьовій пластині.
Меланома голови
Утворюється з меланоцитів у ділянці голови, вкритій волоссям.
Класифікація меланоми за пігментацією
Пігментна
Складається з клітин, які активно виробляють меланін, забавлюючи пухлину. Пігментна меланома буває чорного, коричневого або синюшного кольору.
Безпігментна (амеланотична) меланома
Утворена з клітин, які втратили здатність синтезувати пігмент, через що пухлина схожа на безбарвну, рожеву або червону родимку. Як виглядає безпігментна (безбарвна) меланома, можна побачити на фото нижче.
Стадії меланоми безпосередньо впливають на вибір методу лікування. На початкових стадіях, коли меланома локалізована у шкірі, лікування обмежується хірургічним висіченням. Прогноз після видалення меланоми ранньої стадії здебільшого позитивний, оскільки ймовірність повного одужання є високою.
На пізніх стадіях, коли рак метастазує, хірургічне лікування комбінують із системною терапією. Однак при ураженні лімфовузлів зростає ризик рецидиву, а за наявності віддалених метастазів повне одужання трапляється рідко.
Швидкість прогресування меланоми залежить від її типу. Вузлова форма може дати метастази вже через три-шість місяців, тоді як поверхнева меланома розвивається зазвичай упродовж одного-п'яти років. Лентиго-меланома прогресує найповільніше, залишаючись на поверхневій стадії без проростання вглиб від п'яти до п'ятнадцяти років.
Меланома небезпечна через свою здатність швидко метастазувати у віддалені органи (головний мозок, легені, печінку, кістки), порушуючи їхню діяльність. Наслідки меланомного раку шкіри можуть включати:
Діагностика меланоми може включати:
Методи діагностики, які дозволяють перевірити метастази при меланомі:
Методи лікування меланоми можуть включати:
Вибір методу лікування залежно від виду меланоми:
Вибір тактики лікування залежно від стадії меланоми:
Методи, якими лікується меланома при ураженні лімфовузлів або метастазах:
Механізм дії імунотерапії при меланомі:
Імунотерапію можуть включати в протокол лікування меланоми після видалення пухлин другої та третьої стадій для зниження ризику рецидиву. На четвертій стадії раку, за наявності віддалених метастазів, лікування допомагає зменшити розмір новоутворень і стримати поширення хвороби.
Механізм дії таргетної терапії при меланомі:
Таргетна терапія ефективна у пацієнтів з мутацією BRAF V600, яка підтверджена за допомогою молекулярно-генетичного аналізу. Лікування можуть призначати після видалення пухлини третьої стадії (включно з ураженими лімфовузлами) для профілактики рецидиву. На 4-й стадії раку шкіри, коли є метастази у віддалених органах, таргетна терапія допомагає зменшити розмір пухлин і стримати їхній ріст.
Обмеження в перші два-три тижні після операції на меланомі:
У перші три-п'ять днів після операції можливі помірний тягнучий біль, набряк, почервоніння та оніміння навколо шва. Для зняття больових відчуттів лікар може призначити анальгетики. Шви зазвичай знімають через 10-14 днів залежно від розміру рани. Післяопераційний рубець формується впродовж кількох тижнів чи місяців.
Спостереження після лікування та видалення меланоми може включати:
Впродовж перших двох років після лікування раку контрольні огляди призначаються зазвичай що три місяці, оскільки у вказаний період ризик рецидиву найвищий. Протягом наступних трьох-пяти років лікар може призначати консультацію раз на пів року, а через п'ять років після лікування — раз на рік.
Методи профілактики рецидиву меланоми:
При меланомному раку шкіри важливо уникати факторів, які можуть стимулювати ріст пухлини або знижувати ефективність лікування. Заборони при меланомі зазвичай включають:
Спеціальної лікувальної дієти при меланомі не існує, проте збалансоване харчування допомагає організму легше переносити лікування. Онкодерматологи рекомендують середземноморський тип раціону — з високим вмістом клітковини, ненасичених жирів і білка.
Клітковина (овочі, бобові, цільнозернові продукти) підтримує мікробіом кишечника, що може покращувати відповідь на системну терапію. Ненасичені жири (рослинні олії, авокадо, жирна морська риба) беруть участь у зниженні запальних процесів і допомагають підтримувати енергетичний баланс організму під час лікування. Білок (риба, птиця, бобові, йогурт, тофу) необхідний для відновлення тканин, збереження м’язової маси та профілактики втрати ваги.
Звернутися до онкодерматолога потрібно негайно, якщо ви помітили асиметрію родимки, нерівні краї, зміну кольору, діаметр понад шість міліметрів або її швидкий ріст. Особливо тривожними сигналами є поява кровоточивості, свербежу, виразок або «вузлика» на поверхні пігментної плями, що може свідчити про активну фазу розвитку пухлини.
Біопсія сигнального лімфовузла призначається, коли товщина новоутворення перевищує 0,8 міліметра або є ознаки виразкування. Метод допомагає виявити мікрометастази в першому лімфовузлі, куди відтікає лімфа від пухлини, визначити стадію раку шкіри і обрати лікування.
Імунотерапія може викликати надмірну активацію імунної системи, провокуючи запалення щитоподібної залози (тиреоїдит), кишечника (коліт), печінки (гепатит), легень (пневмоніт). Таргетна терапія може супроводжуватись лихоманкою, болем у суглобах, світлочутливістю, порушеннями роботи серця чи погіршенням зору. Поява будь-яких нових симптомів під час лікування потребує негайної консультації з онкологом для вчасної корекції терапії.
Вибір терапії часто обмежений наявністю супутніх аутоімунних захворювань (системного червоного вовчака, склеродермії), які можуть загострюватися через імунотерапію, чи патологіями серця та нирок, що перешкоджають призначенню таргетних препаратів. Ключовим фактором також є генетичний профіль пухлини, адже відсутність мутації в гені BRAF робить використання специфічних таргетних препаратів неефективним. Загальний стан і вік пацієнта додатково впливають на здатність організму витримати потенційну токсичність обраного протоколу лікування.
Меланома може зазнати спонтанного самовільного регресу: імунна система знищує первинну пухлину на шкірі, через що вона стає непомітною або зникає. Однак злоякісні клітини часто встигають поширитися організмом, тож метастази меланоми можуть проявитися через місяці або роки після зникнення первинної пухлини.
Меланому можна видалити під час ексцизійної біопсії, за якої підозріле утворення висікають повністю з невеликим краєм здорової тканини. Якщо гістологічний аналіз підтверджує меланому «in situ» (нульової стадії) із чистими краями, ексцизійної біопсії може бути достатньо.
