Отопластика (корекція вух): як її роблять і як проходить реабілітація?

Що таке отопластика?

Отопластика — це операція, спрямована на корекцію форми, розміру і положення вух. Вона може бути проведена за різними показаннями, включно з вродженими дефектами (наприклад, опуклі або асиметричні вуха), відновленням після травм. Отопластика найчастіше полягає в зменшенні розміру вушної раковини, корекції кута нахилу вуха до голови або зміні його форми.

Отопластика: до і після

До отопластики вуха можуть мати різну форму або положення, що може викликати дискомфорт і зниження впевненості в собі. Після операції змінюється зовнішність людини: вуха набувають більш гармонійної форми, природного і бажаного вигляду, а також стають симетричними. Пацієнти часто відзначають значне поліпшення самопочуття і впевненості в собі, відсутність дискомфорту, пов'язаного з колишніми дефектами.

Які показання до отопластики?

Отопластику чоловікам і жінкам можна проводити за медичними та естетичними показаннями. Можливі показання до отопластики:

• механічна травма вушної раковини;
• асиметрія вуха;
• незадоволеність формою або розміром вух;
• аномалії розвитку вушної раковини;
• порушення будови вуха.

Отопластика за вродженої відсутності зовнішньої частини вуха може бути проведена для відновлення його форми та функціональності, покращуючи зовнішність пацієнта і його впевненість у собі. У зазначеному випадку операція зазвичай включає реконструкцію вушної раковини з використанням хрящових або штучних матеріалів.

Повторна отопластика може знадобитися, якщо після первинного втручання вухо не набуло бажаної форми або якщо стався рецидив (наприклад, через неправильне загоєння тканин або появу рубців). Також повторна операція може бути необхідна в разі зміни кута нахилу вуха, асиметрії або незадовільного естетичного результату отопластики. Важливо, щоб повторну отопластику робили через певний час після першої, коли тканини загояться, а результат первинної операції стабілізуються.

Естетична отопластика

Естетична отопластика — це хірургічна процедура, спрямована на поліпшення зовнішнього вигляду вушних раковин, з метою усунення дефектів, включно з надмірним випинанням вух (капловухість), асиметрією або неправильною формою. У процесі процедури хірург змінює форму, розмір або положення вуха, створюючи гармонійні пропорції з іншими рисами обличчя.

Операція з формування завитка під час отопластики спрямована на відновлення або корекцію природного вигину вушної раковини, який часто буває недостатньо виражений або відсутній через вроджені аномалії, травми або деформації. Під час операції хірург моделює завиток, використовуючи хрящову тканину або спеціальні техніки, щоб створити природний вигин і поліпшити естетичний вигляд вуха.

Отопластика ельфійських вух — це хірургічна процедура, спрямована на створення або корекцію вух з характерним «гострим» зовнішнім виглядом, що нагадує вуха ельфів. Під час операції хірург моделює вушну раковину, змінюючи її форму, кут нахилу або розмір, щоб домогтися більш загостреного вигляду, характерного для ельфійського образу.

Реконструктивна отопластика

Реконструктивна отопластика — це операція, спрямована на відновлення форми і функції вушної раковини після травм, інфекцій, пухлин або вроджених дефектів. Операція використовується для відновлення втраченої або деформованої тканини вуха, а також для корекції серйозних пошкоджень, які можуть порушити його анатомічну структуру. Реконструктивна отопластика може включати трансплантацію хрящової тканини, використання синтетичних матеріалів або тканин пацієнта для створення нового вуха, що допомагає відновити не тільки естетичний вигляд, а й функціональність слуху, якщо це необхідно.

Які бувають види отопластики?

Виділяють різні види отопластики залежно від типу і методу операції, мети втручання та особливостей дефекту. Наприклад, розрізняють односторонню отопластику, яка виконується, якщо проблема стосується тільки одного вуха, і спрямована на корекцію деформації або асиметрії лівого або правого вуха. Двостороння отопластика проводиться для корекції обох вух одночасно.

Первинну отопластику проводять для корекції дефектів вуха, включно з капловухістю, асиметрією або іншими вродженими аномаліями, з метою поліпшення зовнішнього вигляду обличчя. Вторинна отопластика необхідна в разі, якщо результат первинної операції не влаштовує пацієнта, були отримані ускладнення або потрібне доопрацювання через недостатню корекцію.

Ціна отопластики в Харкові варіюється залежно від складності, цілей і типу операції. Уточнити вартість первинної отопластики 1 і 2 категорії в Харкові в Європейському Радіологічному центрі можна на сайті або за телефоном.

Корекція капловухості (антигелікальна отопластика)

Капловухість — це аномалія форми вуха, за якої воно сильно стирчить, оскільки виступає від голови, створюючи видимість «лопаті». Стан може бути спричинений недостатньою фіксацією хряща у вушній раковині, що призводить до її надмірного виступання. Капловухість часто є вродженою, але також може розвиватися внаслідок травм або операцій, що порушують нормальне положення вуха.

Корекція капловухості (антигелікальна отопластика) спрямована на усунення надмірного виступання вуха шляхом зміни форми антигелікальної складки (краю вуха), яка відповідає за його вигин. Під час операції хірург коригує хрящову тканину, видаляючи надлишки або піддаючи їх згинанню, щоб капловухе вухо стало більш прилеглим до голови і мало природний вигляд.

Зменшувальна отопластика

Зменшувальна отопластика — це операція, спрямована на зменшення розміру вух, яку проводять для корекції занадто великих вушних раковин, які занадто виступають. Операція зі зменшення вух включає видалення надлишкової шкіри або хрящової тканини з метою поліпшення естетичного вигляду вух і їх пропорційності щодо обличчя. Отопластика допомагає вирішити проблему асиметричних або великих вух, що сприяє зміні зовнішності пацієнта.

Пластика мочки вуха

Отопластика мочки вуха проводиться для корекції дефектів або змін у її формі чи розмірах, що можуть бути спричинені травмами, віковими змінами або вродженими особливостями. Операція допомагає виправити розтягнуті або розірвані мочки (наприклад, внаслідок використання важких сережок), асиметрію або деформацію мочок. Також вона може бути рекомендована для відновлення мочки після травм або запалень.

Лобулярна отопластика

Лобулярна отопластика — це операція, спрямована на корекцію форми мочки вуха. Під час лобулярної отопластики хірург змінює розмір, форму і положення мочки, відновлюючи її естетичний вигляд. Процедура зазвичай малотравматична і має мінімальний відновлювальний період, результат часто є стійким і довговічним.

Який лікар робить отопластику?

Отопластику робить лікар, який спеціалізується на пластичній хірургії та має досвід у проведенні операцій на вушній раковині. Перед отопластикою проводиться обов'язкова консультація, на якій пластичний хірург оцінює анатомічні особливості пацієнта, вислуховує його очікування та обговорює можливі результати. На першому етапі лікар також пояснює деталі майбутньої процедури, ризики, терміни відновлення і відповідає на всі запитання пацієнта, щоб забезпечити його усвідомлену згоду і досягнення максимально задовільного результату.

Яку анестезію використовують під час отопластики?

Під час отопластики може використовуватися місцева або загальна анестезія залежно від складності операції, віку пацієнта і його індивідуальних переваг. Місцева анестезія застосовується частіше у дорослих, коли потрібне мінімальне втручання, оскільки вона дає змогу уникнути навантаження на організм і прискорює відновлення.

Наркоз зазвичай використовується для дітей або під час складних операцій, щоб забезпечити повне знеболення і комфорт пацієнта протягом усієї отопластики. Тип анестезії визначає лікар спільно з пацієнтом, враховуючи медичні показання та побажання.

Які аналізи потрібно здати перед отопластикою?

Перед пластичною корекцією вушних раковин лікар призначає лабораторні дослідження, щоб оцінити загальний стан здоров'я пацієнта і виключити можливі протипоказання до отопластики. Аналізи допомагають виявити приховані інфекції, порушення згортання крові або інші патології, які можуть вплинути на безпеку операції та процес загоєння. Аналізи перед отопластикою:

• загальні аналізи крові та сечі;
• тести на гепатити В і С;
• аналіз на сифіліс і ВІЛ;
• дослідження на групу крові та резус-фактор.

Коагулограма проводиться перед операцією для оцінки здатності крові згортатися, що дає змогу виключити ризики надмірної кровотечі або тромбозу під час і після процедури. На основі результатів лікар може скорегувати план операції, вибрати інший тип анестезії або вжити додаткових заходів для запобігання ускладнень.

Операцію не проводять за неконтрольованого цукрового діабету, оскільки підвищений рівень цукру в крові уповільнює загоєння тканин і збільшує ризик інфекцій. Крім того, діабет може ускладнювати управління процесом згортання крові, що підвищує ймовірність ускладнень під час і після операції. Інші протипоказання до отопластики:

• загострення хронічних захворювань внутрішніх органів;
• ниркова недостатність;
• висип або пошкодження шкіри в ділянці майбутнього впливу;
• ендокринні захворювання;
• хвороби щитоподібної залози;
• важкі патології серця і судин;
• порушення згортання крові;
• злоякісні пухлини;
• порушення психіки.

Операцію не проводять за наявності активних інфекцій у ділянці вуха, оскільки це істотно збільшує ризик ускладнень, включно з поширенням інфекції на навколишні тканини та уповільненням процесу загоєння. Запальний процес може погіршити результати операції і призвести до необхідності додаткового лікування. Хірургічне втручання проводиться тільки після повного усунення інфекції, щоб забезпечити безпечне проведення процедури та оптимальні умови для відновлення.

Як підготуватися до отопластики?

Перед пластичною корекцією вух необхідно здати лабораторні дослідження для виключення протипоказань до хірургічного втручання. Підготовка до отопластики:

• інформування лікаря про прийняті лікарські засоби;
• відмова від куріння за два-три дні до процедури;
• утримання від куріння за дві години до операції;
• проходження флюорографії.

ЕКГ перед операцією проводиться для оцінки стану серцево-судинної системи пацієнта і виявлення можливих прихованих захворювань серця (наприклад, аритмії, гіпертензії). Це важливо, щоб лікар міг оцінити ризики анестезії та хірургічного втручання, оскільки анестезія і стрес під час операції можуть вплинути на роботу серця.

Отопластика — як проходить операція?

Хід отопластики залежить від методу, типу і цілей оперативного втручання. Техніка операції отопластики:

1. Антисептична обробка операційної ділянки. Перед початком операції медичний персонал проводить ретельну антисептичну обробку шкіри навколо вуха і хряща, щоб запобігти інфекційним ускладненням.
2. Розмітка операційного поля. Хірург наносить розмітку на шкірі, визначаючи місце розташування розрізів і точки, де буде проведено зміну форми вуха.
3. Анестезія. Після розмітки проводять анестезію для знеболювання ділянки втручання, що допомагає знизити больові відчуття пацієнта протягом усієї операції. Залежно від складності операції отопластика може проходити під місцевою або загальною анестезією.
4. Отримання доступу. Хірург робить розріз на задній стороні вуха, щоб отримати доступ до хряща.
5. Відкриття доступу до хряща. Пластичний хірург акуратно розділяє тканини і підшкірну клітковину, щоб дістатися до хрящової тканини, яку потрібно буде скорегувати.
6. Моделювання хряща. За допомогою спеціалізованих інструментів лікар коригує хрящову тканину, надаючи їй потрібної форми для досягнення бажаного естетичного ефекту.
7. Фіксація хряща. Після того як форма хряща скоригована, лікар фіксує його в потрібному положенні за допомогою швів або спеціалізованих фіксаторів, щоб зберегти результат.

Операція завершується накладанням швів, після чого на вухо накладається стерильна пов'язка для захисту і прискорення процесу загоєння. Тривалість операції варіюється від складності та обсягу хірургічного втручання.

Як проходить відновлення після отопластики?

Вуха після отопластики зазвичай заживають протягом трьох тижнів. Після отопластики можуть виникати внутрішні набряки, пов'язані з хірургічним втручанням, які поступово зникають протягом кількох тижнів. Набряки є нормальною реакцією організму на операцію і зазвичай минають самостійно, не потребуючи додаткового лікування. Поступове зменшення набряклості свідчить про процес відновлення тканин і нормалізацію стану після операції. Реабілітація після отопластики:

• носіння фіксувальної пов'язки на вуха;
• відмова від відвідування лазень, саун і прийняття гарячих ванн;
• утримання від інтенсивних фізичних навантажень;
• відмова від купання у відкритих водоймах (річках, озерах);
• захист шкірних покривів від інтенсивного сонячного випромінювання;
• відмова від частого миття голови;
• носіння спеціальних фіксаторів на вухах протягом двох-трьох тижнів.

Після отопластики не можна спати на боці, щоб уникнути тиску на вуха і погіршення результатів операції. У перші дні після втручання важливо спати на спині з подушкою, що підтримує голову в правильному положенні. Це допомагає мінімізувати ризик деформації вуха і сприяє загоєнню тканин. Правильне положення тіла також допомагає зменшити набряклість і дискомфорт.

Реабілітація після отопластики по днях

Дотримуватися рекомендацій лікаря після отопластики важливо, щоб забезпечити правильне загоєння тканин, мінімізувати ризик ускладнень і зберегти естетичний результат операції. Недотримання вказівок може призвести до деформації вух, інфекцій або необхідності повторного втручання.

Реабілітація після отопластики по днях
День	Опис процесу відновлення
1-2 день	Можливе відчуття болю і дискомфорту, набряки, необхідно носити стерильну пов'язку й уникати тиску на вуха. Після отопластики на 2 день спати можна тільки на спині.
3-5 день	Набряк і дискомфорт поступово зменшуються. Важливо продовжувати носити пов'язку й уникати фізичних навантажень.
6-7 день	Шви можуть бути зняті, набряк значно зменшується. Пов'язка залишається, але рекомендується обережно очищати вухо за вказівкою лікаря.
2-3 тиждень	Остаточне загоєння ран. Можна поступово повертатися до легких фізичних навантажень, але уникати тиску на вуха.
4-6 тиждень	Вушні раковини мають набувати остаточної форми. Припинення носіння пов'язки, але слід уникати тривалого перебування на сонці та інтенсивних фізичних навантажень.
2-3 місяці	Вушні раковини повністю загоюються. Остаточний результат стає видимим, але для підтримки форми важливо продовжувати уникати сильних навантажень і травм.

Коли знімають шви після отопластики?

Шви після отопластики знімають через 7-10 днів, коли рана достатньо заживає, щоб запобігти розбіжності країв рани. На зазначеному етапі тканини вже досить міцні, але ще не повністю загоїлися, що дає змогу безпечно видалити шви без ризику ускладнень. Зняття швів відбувається акуратно, щоб не пошкодити загоєні ділянки і не викликати запалення. Це допомагає прискорити процес відновлення і мінімізувати ризик інфекцій.

Чи є шрами після отопластики і який вони мають вигляд?

Після отопластики можуть залишатися невеликі шрами, проте вони зазвичай розташовані в складках за вухом, що робить їх майже непомітними. Шрами мають тенденцію до вирівнювання та збліднення з плином часу, їхня видимість залежить від індивідуальних особливостей шкіри та процесу загоєння. Здебільшого шрами стають малопомітними і не спричиняють естетичного дискомфорту, особливо якщо пацієнт дотримується рекомендацій щодо догляду після пластичної операції вух.

Популярні питання до наших хірургів

Як зважитися на отопластику?

Рішення про пластику вух має ухвалюватися після ретельного обмірковування і консультації з лікарем. Рекомендується заздалегідь дізнатися про перебіг операції, можливі ризики та ускладнення отопластики, терміни відновлення і результати, а також обговорити з пластичним хірургом, чого саме можна очікувати.

Коли можна повернутися до звичного способу життя після отопластики?

Повернутися до звичного способу життя після отопластики можна через один-два тижні. У реабілітаційний період після отопластики слід уникати активних фізичних навантажень, контакту з водою в області вух і травм, щоб не вплинути на процес відновлення. Поступово, у міру поліпшення стану, можна повернутися до звичайних занять, проте в період відновлення після отопластики важливо дотримуватися рекомендацій лікаря, щоб уникнути небажаних наслідків і зберегти результати операції.

Коли можна мити голову після отопластики?

Голову можна мити після зняття швів, яке зазвичай проводиться через 7-10 днів після отопластики. До зняття швів рекомендується уникати намокання ділянки впливу, щоб запобігти потраплянню води, мийних засобів або бактерій до рани, що може сповільнити процес загоєння і викликати ускладнення. Після зняття швів можна акуратно промити волосся, уникаючи інтенсивного тертя або тиску на вуха.

Скільки носити пов'язку після отопластики?

Пов'язку після отопластики необхідно носити 8-10 днів, щоб забезпечити стабільність і правильне положення вух у процесі загоєння. Вона допомагає уникнути тиску на прооперовану ділянку, запобігає випадковим травмам і мінімізує ризик інфікування рани. Пов'язка також захищає вуха від зайвого руху, сприяє формуванню природного контуру і прискорює відновлення тканин після отопластики на одне або обидва вуха.

З якого віку можна робити отопластику?

Єстетичну отоопластику зазвичай рекомендують робити з 18 років, оскільки в зазначеному віці закінчується ріст і розвиток вушних хрящів і тканин, що дає змогу досягти стабільного і довговічного результату. До повноліття вуха можуть продовжувати рости, і втручання може призвести до зміни їхньої форми в міру зростання. Проведення пластики вух після завершення формування вуха допомагає уникнути необхідності в повторних втручаннях і гарантує, що досягнутий після отопластики результат збережеться протягом життя.

Які можуть бути ускладнення отопластики і як їх уникнути?

Здебільшого наслідки після отопластики розвиваються при недотриманні рекомендацій лікаря в післяопераційний період. Можливі ускладнення отопластики:

• бактеріальні інфекції;
• келоїди та гіпертрофічні рубці;
• гематома (скупчення крові під шкірою);
• асиметрія вух;
• погіршення або втрата чутливості;
• надлишкова або недостатня корекція;
• хронічні болі;
• запалення або зайва видимість швів.

Алергічні реакції на матеріали, що використовуються під час отопластики, включно з шовним матеріалом, пов'язками або медикаментами, можуть проявлятися у вигляді почервоніння, свербіння, набряку або висипань у ділянці операції. Ускладнення пов'язане з індивідуальною непереносимістю певних речовин і потребує негайного звернення до лікаря. У разі виникнення алергії хірург може замінити матеріали або призначити протиалергічне лікування, щоб усунути симптоми та запобігти розвитку запалення.

Щоб уникнути ускладнень після отопластики, важливо суворо дотримуватися всіх рекомендацій лікаря до і після операції. Підготовка включає проведення необхідних аналізів і виключення чинників, що підвищують ризик інфікування або поганого загоєння (наприклад, куріння). Після операції необхідно підтримувати чистоту в ділянці втручання, уникати фізичних навантажень, які можуть травмувати вуха, і вчасно міняти пов'язки. Регулярні огляди в хірурга дають змогу виявити можливі проблеми на ранній стадії та запобігти їхньому розвитку.