Міома матки є доброякісним утворенням з гладеньком’язових клітин матки, яке може не мати симптомів або спричиняти рясні менструації, біль і тиск у малому тазі. Тактика лікування маткової міоми залежить від розміру, кількості та розташування вузлів, симптомів і репродуктивних планів пацієнтки.
Що таке міома матки?
Міома матки — це доброякісна пухлина, яка розвивається з гладеньком’язових клітин міометрію — м’язового шару матки. У медицині її також називають лейоміомою або фіброміомою матки.
Міома може бути представлена одним або кількома вузлами різного розміру та розташування. У частини жінок вона не спричиняє скарг, а в інших може призводити до рясних або болісних менструацій, болю чи відчуття тиску в малому тазі та порушень сечовипускання.
Які види міоми матки бувають?
Види міоми матки визначають насамперед за розташуванням вузла відносно м’язової стінки, порожнини та зовнішньої поверхні матки. Основними є субмукозна, інтрамуральна та субсерозна міоми.
Основні види міоми матки:
- субмукозна — розташована під ендометрієм і росте в напрямку порожнини матки;
- інтрамуральна — розташована всередині м’язової стінки матки;
- субсерозна — росте в напрямку зовнішньої поверхні матки.
Окремі міоматозні вузли можуть розташовуватися на ніжці або одночасно поширюватися на кілька шарів матки. Для точнішого опису локалізації лікарі також використовують класифікацію FIGO, яка розподіляє міоми за ступенем їхнього відношення до ендометрію та серозної поверхні.
Що таке субмукозна міома матки?
Субмукозна міома матки — це міоматозний вузол, який розташований безпосередньо під ендометрієм і частково або повністю виступає в порожнину матки. За класифікацією FIGO до субмукозних належать вузли типів 0–2 залежно від того, яка їх частина міститься в міометрії.
Через близькість до ендометрію субмукозна міома частіше пов’язана з рясними менструальними кровотечами. Вона також може деформувати порожнину матки та впливати на репродуктивну функцію залежно від розміру й розташування вузла.
Що таке інтрамуральна міома матки?
Інтрамуральна міома матки — це міоматозний вузол, розташований у товщі міометрію, тобто м’язової стінки матки. Це один із найпоширеніших типів міоми.
Невеликі інтрамуральні вузли можуть не змінювати форму матки й не спричиняти симптомів. Зі збільшенням міоми матка може збільшуватися, а вузол — наближатися до її порожнини або зовнішньої поверхні та спричиняти кровотечу, біль чи відчуття тиску.
Що таке субсерозна міома матки?
Субсерозна міома матки — це міоматозний вузол, який розташований ближче до зовнішньої поверхні матки та росте в напрямку черевної порожнини. Така міома зазвичай менше впливає на порожнину матки, ніж субмукозна.
При збільшенні субсерозний вузол може тиснути на сусідні органи та спричиняти відчуття тиску, дискомфорт або порушення сечовипускання. Деякі субсерозні міоми ростуть на ніжці — їх називають педункульованими.
Які симптоми міоми матки?
Симптоми міоми матки залежать від кількості, розміру та розташування вузлів. Найчастіше міома проявляється змінами менструальних кровотеч, болем або відчуттям тиску внизу живота, а великі вузли можуть впливати на роботу сечового міхура чи кишківника.
Основні симптоми міоми матки:
- рясні або тривалі менструальні кровотечі;
- кровотечі між менструаціями;
- біль або спазми під час менструації;
- біль, тиск або відчуття важкості внизу живота;
- збільшення об’єму живота;
- часте сечовипускання через тиск на сечовий міхур;
- закрепи через тиск на пряму кишку;
- біль під час статевого акту;
- ознаки залізодефіцитної анемії при тривалих рясних кровотечах.
Симптоми не дозволяють визначити тип або розмір міоми без обстеження. Наприклад, рясні кровотечі частіше пов’язані з вузлами, які деформують порожнину матки, тоді як великі субсерозні міоми можуть переважно спричиняти тиск на сусідні органи.
Чи може міома матки бути без симптомів?
Міома матки може бути без симптомів і виявлятися випадково під час гінекологічного огляду або УЗД. Відсутність скарг можлива навіть за наявності кількох міоматозних вузлів, якщо вони не порушують функцію матки та не тиснуть на сусідні органи.
Безсимптомна міома не завжди потребує активного лікування. Лікар може рекомендувати спостереження, якщо вузли не спричиняють кровотеч, болю, порушень роботи органів малого таза або інших клінічно значущих проблем.
Чому виникає міома матки?
Точна причина виникнення міоми матки не встановлена. Її розвиток пов’язують із генетичними змінами в клітинах міометрію та впливом статевих гормонів, насамперед естрогену й прогестерону, які можуть стимулювати ріст міоматозних вузлів.
На розвиток і ріст міоми можуть впливати:
- спадкова схильність;
- репродуктивний вік;
- гормональні фактори;
- надлишкова маса тіла;
- ранній початок менструацій;
- інші індивідуальні та метаболічні фактори.
Наявність одного або кількох факторів ризику не означає, що міома обов’язково виникне. Після менопаузи міоматозні вузли часто зменшуються через зниження рівня статевих гормонів.
Які розміри міоми матки бувають і чи впливає розмір на тактику лікування?
Розмір міоми матки визначають під час УЗД або іншого візуалізаційного дослідження в міліметрах чи сантиметрах. Універсального поділу міом на «маленькі», «середні» та «великі», який сам по собі визначав би лікування, немає.
Тактика лікування залежить не лише від розміру міоматозного вузла. Лікар враховує:
- кількість вузлів;
- їхнє розташування;
- деформацію порожнини матки;
- інтенсивність кровотеч;
- наявність болю або симптомів тиску;
- швидкість зміни розмірів при спостереженні;
- плани щодо вагітності;
- вік і наближення до менопаузи;
- наявність анемії та інших супутніх станів.
Невелика субмукозна міома може спричиняти виражені кровотечі та потребувати лікування, тоді як більший субсерозний вузол іноді залишається безсимптомним. Тому рішення про спостереження, медикаментозне або хірургічне лікування не приймають лише за діаметром вузла.
Як діагностують міому матки?
Міому матки діагностують за результатами гінекологічного огляду та візуалізаційних досліджень, насамперед ультразвукового дослідження органів малого таза. УЗД допомагає визначити кількість, розміри та розташування міоматозних вузлів.
Для діагностики міоми матки можуть використовувати:
- гінекологічний огляд для оцінки розміру та форми матки;
- трансвагінальне або трансабдомінальне УЗД;
- соногістерографію з введенням рідини в порожнину матки для уточнення внутрішньопорожнинних змін;
- гістероскопію для безпосередньої оцінки порожнини матки, зокрема при підозрі на субмукозні вузли;
- МРТ для детального картування кількості, розташування та розмірів вузлів перед певними видами лікування;
- загальний аналіз крові при рясних менструаціях для виявлення анемії.
Не всі ці дослідження потрібні кожній пацієнтці. Обсяг діагностики визначають за симптомами, результатами УЗД, розташуванням вузлів і тим, чи планується подальше лікування.
Як міома матки може впливати на вагітність і можливість завагітніти?
Міома матки може впливати на можливість завагітніти та перебіг вагітності, але цей вплив залежить насамперед від розташування вузлів і деформації порожнини матки. Найбільше значення для фертильності мають субмукозні та інтрамуральні міоми, які змінюють контур порожнини матки.
Міома і вагітність можуть бути пов’язані з такими репродуктивними проблемами:
- труднощами з імплантацією ембріона при деформації порожнини матки;
- зниженням імовірності настання вагітності при окремих субмукозних і деформуючих порожнину інтрамуральних вузлах;
- підвищенням ризику деяких ускладнень вагітності залежно від розміру та розташування міом;
- необхідністю окремо оцінювати міоматозні вузли перед плануванням вагітності або допоміжними репродуктивними технологіями.
Наявність міоми не означає, що жінка не зможе завагітніти. Для міом, які не деформують порожнину матки, доказів негативного впливу на фертильність недостатньо, тому необхідність їх видалення перед вагітністю визначають індивідуально.
Коли міому матки можна спостерігати без операції?
Міому матки можна спостерігати без операції, якщо вона не спричиняє клінічно значущих симптомів і немає інших показань до активного лікування. Сам факт виявлення міоматозного вузла не є показанням до хірургічного втручання.
Спостереження може бути доцільним, якщо:
- міома не спричиняє рясних або тривалих маткових кровотеч;
- немає болю чи симптомів тиску на органи малого таза;
- немає анемії, пов’язаної з матковою кровотечею;
- вузол не деформує порожнину матки таким чином, що це впливає на репродуктивні плани;
- немає інших клінічних причин для оперативного лікування.
Під час спостереження лікар оцінює симптоми та за потреби контролює міому за допомогою УЗД. Частота контрольних обстежень залежить від клінічної ситуації, тому універсального графіка для всіх жінок немає.
Як лікують міому матки?
Лікування міоми матки може включати спостереження, медикаментозну терапію, малоінвазивні процедури або хірургічне втручання. Метод обирають за симптомами, кількістю, розмірами й розташуванням вузлів, віком жінки та її планами щодо вагітності.
Основні підходи до лікування міоми матки:
- спостереження при безсимптомному перебігу;
- медикаментозна терапія для контролю кровотечі, болю та інших симптомів;
- емболізація маткових артерій для припинення кровопостачання міоматозних вузлів і зменшення їхнього розміру;
- радіочастотна абляція для руйнування тканини окремих міом за допомогою теплової енергії;
- міомектомія — видалення міоматозних вузлів зі збереженням матки;
- гістеректомія — видалення матки.
Універсального методу, який підходить усім жінкам із міомою, немає. Наприклад, при плануванні вагітності значення має можливість збереження матки та вплив конкретного втручання на майбутню фертильність.
Коли застосовують медикаментозне лікування міоми матки?
Медикаментозне лікування міоми матки застосовують переважно для контролю симптомів, а не для остаточного видалення міоматозних вузлів. Вибір терапії залежить від характеру кровотечі, болю, розміру міом, протипоказань і репродуктивних планів.
Для медикаментозного лікування міоми матки можуть застосовувати:
- антифібринолітичні засоби для зменшення менструальної крововтрати;
- нестероїдні протизапальні засоби для зменшення менструального болю та частково крововтрати;
- комбіновану гормональну контрацепцію для контролю кровотеч;
- прогестинові засоби;
- внутрішньоматкову систему з левоноргестрелом, якщо міома не деформує порожнину матки;
- препарати, що впливають на систему гонадотропін-рилізинг-гормону, для зменшення симптомів і в окремих випадках розмірів міоми.
Медикаментозна терапія може зменшувати кровотечу та біль, але не всі препарати безпосередньо зменшують міоматозні вузли. Їхній ефект також може бути тимчасовим, тому при збереженні симптомів лікар розглядає інші методи лікування.
Коли потрібне хірургічне лікування міоми матки?
Хірургічне лікування міоми матки розглядають при значущих симптомах, неефективності інших методів або коли розташування вузлів потребує їх видалення. Вид операції залежить від кількості, розміру й локалізації міом, а також від бажання жінки зберегти матку та можливість вагітності.
Оперативне лікування можуть розглядати, якщо:
- рясні менструальні кровотечі спричиняють анемію або суттєво впливають на стан жінки;
- біль або тиск у малому тазі зберігаються попри консервативне лікування;
- міома спричиняє порушення сечовипускання чи роботи кишківника через тиск на сусідні органи;
- субмукозний вузол деформує порожнину матки та пов’язаний із кровотечами або репродуктивними проблемами;
- медикаментозна терапія не забезпечує достатнього контролю симптомів;
- необхідне остаточне лікування, а збереження матки та фертильності надалі не планується.
При субмукозних вузлах може виконуватися гістероскопічна міомектомія через шийку матки без розрізу черевної стінки. Для інших вузлів можливе лапароскопічне або відкрите видалення міом, а гістеректомія є остаточним методом, після якого вагітність неможлива.
Коли потрібно видаляти міому матки?
Видалення міоми матки розглядають, якщо вузли спричиняють клінічно значущі симптоми, впливають на репродуктивну функцію або консервативне лікування не дає достатнього ефекту. Сам розмір міоми без урахування симптомів, розташування та інших факторів не є універсальним показанням до операції.
Видалення міоми матки можуть рекомендувати, якщо:
- рясні або тривалі маткові кровотечі призводять до анемії;
- біль або відчуття тиску в малому тазі суттєво впливають на повсякденне життя;
- міома тисне на сечовий міхур або кишківник і порушує їхню роботу;
- субмукозний вузол деформує порожнину матки та спричиняє кровотечі;
- міома, що деформує порожнину матки, може впливати на можливість завагітніти;
- медикаментозне лікування не контролює симптоми або не підходить пацієнтці;
- після обстеження лікар виявив інші показання до оперативного лікування.
Рішення про операцію приймають індивідуально. Перед вибором методу враховують кількість, розміри й розташування міоматозних вузлів, вираженість симптомів, вік та бажання жінки зберегти можливість вагітності.
Які операції проводять для видалення міоми матки?
Для видалення міоми матки проводять гістероскопічну, лапароскопічну або відкриту міомектомію, а в окремих випадках — гістеректомію. Міомектомія передбачає видалення міоматозних вузлів зі збереженням матки, тоді як при гістеректомії видаляють саму матку.
Основні операції при міомі матки:
- гістероскопічна міомектомія — видалення вузла через піхву та шийку матки без розрізів черевної стінки;
- лапароскопічна міомектомія — видалення вузлів через невеликі розрізи черевної стінки;
- лапаротомічна міомектомія — відкрита операція через розріз черевної стінки;
- гістеректомія — видалення матки з міоматозними вузлами.
Вибір способу, як видаляють міому матки, залежить від локалізації, кількості та розмірів вузлів. Значення також мають попередні операції, особливості будови матки, репродуктивні плани та технічна можливість безпечного виконання конкретного втручання.
Коли міому видаляють гістероскопічно?
Гістероскопічну міомектомію застосовують переважно для видалення субмукозних міом, які повністю або частково виступають у порожнину матки. Доступ до вузла здійснюють через піхву та шийку матки, тому розрізи на передній черевній стінці не потрібні.
Можливість гістероскопічного видалення міоми залежить від:
- типу субмукозного вузла за класифікацією FIGO;
- його розміру;
- частини вузла, розташованої в товщі міометрію;
- кількості субмукозних вузлів;
- деформації порожнини матки;
- технічної можливості безпечно видалити вузол гістероскопічно.
Гістероскопічну міомектомію можуть застосовувати при субмукозних вузлах, пов’язаних із рясними кровотечами або репродуктивними проблемами. Для великих або глибоко розташованих вузлів іноді потрібне поетапне лікування чи інший операційний доступ.
Коли проводять лапароскопічну міомектомію?
Лапароскопічну міомектомію проводять для видалення доступних через черевну порожнину інтрамуральних і субсерозних вузлів, якщо їх можна безпечно видалити малоінвазивним способом. Під час операції міоми видаляють через невеликі розрізи зі збереженням матки.
При виборі лапароскопічного видалення міоми матки лікар оцінює:
- розмір найбільшого вузла;
- кількість міоматозних вузлів;
- глибину їхнього розташування в міометрії;
- локалізацію відносно судин та інших структур;
- попередні операції на органах малого таза;
- необхідність надійного відновлення стінки матки;
- репродуктивні плани пацієнтки.
Універсальної межі розміру або кількості вузлів, після якої лапароскопія завжди неможлива, немає. При множинних, дуже великих або технічно складно розташованих міомах лікар може рекомендувати відкриту міомектомію.
У яких випадках при міомі може розглядатися видалення матки?
Видалення матки при міомі може розглядатися при виражених симптомах, коли жінка не планує вагітність і органозберігальні методи не підходять, не дали достатнього ефекту або не відповідають її цілям лікування. Гістеректомія є остаточним методом лікування міоми, оскільки після неї міоматозні вузли не можуть виникнути знову в матці.
Гістеректомію можуть розглядати, якщо:
- рясні кровотечі або інші симптоми суттєво впливають на стан жінки;
- матка значно збільшена через множинні або великі міоми;
- попереднє лікування не забезпечило достатнього контролю симптомів;
- виконання міомектомії технічно недоцільне або не відповідає цілям лікування;
- жінка не планує майбутню вагітність і обирає остаточне хірургічне лікування після обговорення альтернатив.
Гістеректомія позбавляє можливості виношувати вагітність, тому рішення про операцію приймають після обговорення з гінекологом інших доступних методів. Видалення яєчників не є обов’язковою частиною гістеректомії при міомі та розглядається окремо за медичними показаннями.
Як проходить лапароскопічне видалення міоми матки?
Лапароскопічне видалення міоми матки проводять під загальною анестезією через кілька невеликих розрізів на передній черевній стінці. Хірург відокремлює міоматозний вузол від тканин матки, видаляє його та ушиває дефект міометрію, зберігаючи матку.
Основні етапи лапароскопічної міомектомії:
- Пацієнтці проводять загальну анестезію.
- Через невеликі розрізи в черевну порожнину вводять лапароскоп і хірургічні інструменти.
- Хірург визначає розташування міоматозних вузлів.
- Стінку матки розсікають над вузлом і відокремлюють міому від навколишнього міометрію.
- Після видалення вузла стінку матки ушивають для відновлення її цілісності.
- Видалену тканину виводять із черевної порожнини обраним для конкретної операції способом.
Спосіб вилучення міоми залежить від її розміру та хірургічної техніки. Якщо для цього планується фрагментація тканини, лікар до операції має окремо обговорити з пацієнткою переваги, обмеження та ризики такого методу.
Як підготуватися до лапароскопії міоми матки?
Підготовка до лапароскопії міоми матки включає передопераційне обстеження, оцінку анемії та інших захворювань, виключення вагітності й підготовку до загальної анестезії. Конкретний перелік досліджень визначають за станом здоров’я та обсягом запланованої операції.
Перед лапароскопічною міомектомією можуть знадобитися:
- загальний аналіз крові та інші лабораторні дослідження перед операцією;
- УЗД органів малого таза, а в окремих випадках — МРТ для уточнення кількості, розмірів і розташування вузлів;
- корекція залізодефіциту або анемії до операції;
- ЕКГ та інші обстеження відповідно до віку й супутніх захворювань;
- перегляд лікарем препаратів, які пацієнтка приймає регулярно;
- дотримання інструкцій щодо припинення приймання їжі та рідини перед анестезією.
У деяких випадках перед операцією призначають гормональну терапію для тимчасового зменшення міоми або контролю кровотечі. Таке лікування потрібне не всім пацієнткам і застосовується лише за визначеними клінічними показаннями.
Чи можна лапароскопічно видалити міому зі збереженням матки?
Так, лапароскопічна міомектомія передбачає видалення міоматозних вузлів зі збереженням матки. Саме тому цей метод може розглядатися для жінок, які планують вагітність або з інших причин хочуть зберегти матку.
Можливість виконати операцію лапароскопічно залежить від:
- кількості міоматозних вузлів;
- їхніх розмірів;
- розташування та глибини в міометрії;
- можливості надійно відновити стінку матки;
- попередніх операцій на органах малого таза;
- загального стану пацієнтки та досвіду хірургічної команди.
Збереження матки не означає, що міома не може виникнути знову: після міомектомії з часом можливий розвиток нових міоматозних вузлів. При майбутній вагітності спосіб розродження визначають з урахуванням розташування та глибини післяопераційних рубців на матці.
Як проходить відновлення після лапароскопічної міомектомії?
Після лапароскопічної міомектомії відновлення зазвичай проходить швидше, ніж після відкритої операції, але займає кілька тижнів. У перші дні можливі біль і здуття живота, слабкість, невеликі кров’янисті виділення та біль у плечі через газ, який використовують під час лапароскопії.
Під час відновлення після видалення міоми:
- знеболення проводять відповідно до рекомендацій лікаря;
- вставати й поступово ходити рекомендують уже невдовзі після операції для зниження ризику тромбозу;
- виписка після лапароскопічної міомектомії часто можлива через 1–3 доби за стабільного стану;
- фізичне навантаження збільшують поступово;
- до роботи та звичайної активності повертаються після відновлення, яке після такої операції може тривати кілька тижнів.
Після виписки потрібно звернутися по медичну допомогу при наростанні болю в животі, гарячці, почервонінні або виділеннях із післяопераційних ран, значній кровотечі, болю чи набряку ноги. Задишка, біль у грудях, непритомність або інші ознаки гострого ускладнення потребують невідкладної допомоги.
Коли при міомі матки потрібно звернутися до гінеколога?
Звернутися до гінеколога при міомі матки потрібно при рясних або болісних менструаціях, кровотечах між менструаціями, болю чи тиску в малому тазі, порушеннях сечовипускання або труднощах із настанням вагітності. Такі симптоми потребують обстеження, навіть якщо міома раніше не була діагностована.
Консультація гінеколога потрібна, якщо:
- менструації стали значно ряснішими або тривають понад сім днів;
- прокладку чи тампон доводиться змінювати кожні 1–2 години;
- з’явилася кровотеча між менструаціями або після статевого акту;
- виникає біль або відчуття тиску внизу живота;
- менструальний біль посилився та не контролюється звичайним знеболенням;
- з’явилося часте сечовипускання, утруднення сечовипускання або закрепи;
- збільшується об’єм живота без іншої встановленої причини;
- виникають труднощі із зачаттям;
- при вже діагностованій міомі змінилися симптоми або за результатами обстеження збільшилися вузли.
При дуже рясній вагінальній кровотечі, раптовому сильному або наростаючому болю в малому тазі, запамороченні, непритомності чи утрудненому диханні потрібна невідкладна медична допомога, а не очікування планового прийому гінеколога.
Популярні питання про міому матки: відповіді гінекологів ЄРЦ
Чи може міома матки зменшитися самостійно?
Так. Міома матки може зменшуватися без лікування, особливо після менопаузи через зниження рівня естрогену та прогестерону. У репродуктивному віці передбачити, чи зменшиться конкретний вузол і наскільки, неможливо.
Чи може міома перерости в рак?
Міома є доброякісною пухлиною і зазвичай не перероджується в рак. Лейоміосаркома — окрема рідкісна злоякісна пухлина матки, яка іноді може бути схожою на міому, тому нетипові зміни утворення потребують додаткового обстеження.
Чи може міома знову з’явитися після видалення?
Так. Після міомектомії видалені вузли не відростають, але в матці можуть сформуватися нові міоматозні вузли. Після гістеректомії міома матки повторно виникнути не може, оскільки матку видаляють.
Що відбувається з міомою після менопаузи?
Після менопаузи міома матки зазвичай зменшується, а пов’язані з нею симптоми часто слабшають через зниження рівня статевих гормонів. Якщо після менопаузи з’являється маткова кровотеча або збільшується утворення в матці, потрібно звернутися до гінеколога для обстеження.
